Новини Про Домінанту Адміністрація Наші вчителі Методична робота Організація методичної та експериментальної роботи Досягнення учнів НВК "Домінанта" Шкільні свята Творчість дітей Газета Гімназист Електронний журнал Інформація для батьків
Новини arrow Газета Гімназист arrow Олімп N16 arrow Ця неймовірна Тетяна Федорівна!
Ця неймовірна Тетяна Федорівна! Версия в формате PDF Версия для печати Отправить на e-mail
Написал Administrator   
24.11.2007

Image

Здається, я знаю Тетяну Федорівну Лазарєву тисячу років. Вона запам'яталася мені з першого нашого знайомства, хоча сама навряд чи пригадує цей епізод. Річ у тім, що Тетяна Федорівна прийшла до шахового клубу «Аван­гард» наприкінці 1966 року повболівати за свого чо­ловіка, майстра Юхима Лазарєва, в першості Києва з блискавичної гри. Я теж брав участь у цьому змаганні. Не звернути увагу на цю жінку було неможливо. І не пройшло й місяця, як у неї народилася дочка — Алла Лазарєва. Хто міг подумати, що з неї вийде знана на весь світ журналістка, що Аллочка підкорить Париж не гірше за будь-якого Д'Артаньяна...

Та це все станеться набагато пізніше. А поки через десять з гаком років після першого знайомства доля звела мене у «Спортивній газеті» з Юхимом Лазарєвим.

Юхим Маркович став не лише наставником, але й старшим другом. Так я потрапив у теплий дім Лазарєвих. Поняття дім, родина були головними у них. І якщо вже казати про класичну охоронницю вогнища, то нею якраз була і є Тетяна Федорівна. А потім видавництво «Радянська школа» запропонувало написати про шаховий гурток у школі. І Юхим Маркович порадив взятися за цю роботу разом із його дружиною. «Ви маєте досвід написання книжки, Тата (так називають її друзі) — досвід шахового педагога». Так ми і зробили. Книжка накладом 150 000 розійшлася миттєво. Після цієї роботи ми написали ще й про де­бютний репертуар шахіста, чемпіонів світу з шахів. Коли ми працювали, зав­жди поруч була маленька Аллочка, яка називала мене запросто: «Дядя Петро».

Здається, з того часу (початок вісімдесятих), коли я був у Києві, то не пропус­тив жодного дня народження Тетяни Федорівни. Це — щось незвичайне. Для того, щоб описати страви, які бувають на її столі, потрібно перо Миколи Васильовича Гоголя, я неспроможний це зробити. Скажу лише, що гості, коли встають із-за столу, очі в них великі-великі. І хоч що їм не запропонуй, здається, не в змозі будуть уже з'їсти ані шматочка.

А які гості там бували і бувають! Одним з бажаних гостей Лазарєвих був шахіст і лікар Слава Яковенко з його чарівною дружиною Ольгою. Рятуючись від Чорнобиля Славко поїхав на Кавказ, але там трагічно загинув. Як кажуть, від долі не втечеш! Дуже яскравою постаттю був їхній сусід — знаний хірург з клініки Амосова Петро Ігнатов, до того ж — майстер спорту з фехтування, учасник чемпіонатів світу.

Думаю, що якби Тетяна Федорівна була лише домашньою господинею, то цього було б достатньо. Це важлива частина її життя, але далеко не все життя. Багато сфер її діяльності. Це і організаторська, і тренерська. Серед того, що організувала Лазарєва найпопулярнішим є змагання «Парламентська партія». Як відомо, там грають депутати всіх скликань. І лише там точаться безкровні баталії, які при цьому не приносять шкоди жителям України. «Парламентська партія» — єдине, що полюбля­ють представники всіх фракцій і політичних сил. На цих турнірах найчастіше перемагав Віктор Петров, нинішній президент Федерації шахів України.

А турніри політиків і журналістів, в яких я сам із задоволенням брав участь. Чудово організовані, вони завжди проходили у веселій і дружній атмосфері. Два міжнародних дитячих турніри, які вона організувала в Києві на початку 90-х років, відкрили чимало нових імен. Найвідоміший з тих шахістів — віце-чемпіон Росії Дмитро Яковенко, гросмейстер, який за рейтингом входить до світової двадцятки. Ці турніри дозволили зав'язати й багаторічні зв'язки, як-ото з шахістами польського міста Поліце під Щецином. Там теж були раді прийняти Тетяну Лазарєву (з наголосом другому складі), як промовляв наш великий друг Мечислав Маняк, мотор цих турнірів. І я був свідком, як ґречний шахіст і науковець Томек Олендрек дарував перед партією гості з Києва букет квітів.

Взагалі, страшно подумати, скільки ми подорожували разом з Тетяною Федорівною. Тут і Москва-92, де у складі київської дитячої команди були майбутні чемпіони світи Володя Баклан та Вадим Малахатько. Пам'ятаю, що то була нелегка поїздка. Увесь час сперечалися батько одного, нині відо­мого шахіста з матір'ю іншого. І лише мудрість Лазарєвої не давала остаточно зіпсувати стосунки в команді. Для мене було несподіванкою, що її знали всі. 1 тодішній президент Федерації шахів Росіїї Євген Бебчук, і Олек­сандр Рошаль. Обидва ці майстри шахів і супер-гросмейстери журналістики, на жаль, вже пішли з життя. Потім був Лондон — УЗ і Шіафок -96 (на озері Балатон в Угорщині). Але найбільше запам'яталася наша поїздка до Москви у 2000 році. Тоді Лазарєва вигадала і здійснила (!) матч журналістів і політиків Верховної Ради і Держдуми. Нас приймав пан Челенгаров, тоді заступник голови Держдуми. Мандрівник, людина дуже цікава. Познайомилися там і з відомим режисером і депутатом Станіславом Говорухіним. Ближче пізна­ли і деяких українських парламентарів. Утім, про відсутніх ані слова...

Наша остання (за часом, але не взагалі!) спільна подорож була до стародавнього Уельсу в квітні цього року. Тоді збірній цієї країни протистояла команда з гімназії «Домінанта». До того ж, валлійці, які багато чули про силу шахістів України, вирішили підстрахуватись. Проти десятирічних хлопців та дівчат вони виставили чотирнадцятирічних та ще старших школярів, деякі з них під два метри на зріст. Уже по­бачивши їх, Тетяна Федорівна миттєво підбадьорила своїх підопічних. І тепер такі зустрічі стануть традиційними. Наступного року валлійці стануть гостями Києва, до них захотіли приєднатися і англійці.

До речі, принагідно просто мушу сказати, що Тетяні Федорівні сильно пощастило. Вона перейшла на роботу шахового тренера до гімназії «Домінанта». А директором там працює Світлана Василівна Уфімцева. Ця жінка абсолютно не схожа на казенного директора, якого ми уявляємо ще з радянських часів (пам'ятаєте: викличу до директора!). Це педагог, як кажуть, від природи. А до шахів у гімназії ставлення особливе. І тому «Домінанта» - одна з найшаховіших (можна вжити такий неологізм?) гімназій в Україні!

Отож, творчий шлях Лазарєвої-тренера триває. І наша розповідь була б не­повною, якби я не сказав про нову радість цієї жінки. Двоє онуків — Богдан та Мар’яна, які живуть у Франції. Богданові випов­нилося 9 років. Марійці скоро буде чотири. Для бабусі її онуки — найкращі у світі. І хоча більшість часу вони проводять в Парижі, де живуть їхні батьки — відомі журналісти Ален Гімоль та Алла Лазарєва, але коли вони приїздять у Київ, всі турботи перебирає на себе бабуся. От така вона Тетяна Федорівна Лазарєва, Тож користуючись нагодою, вітаю її із ювілеєм! Келих за Тетяну Федорівну підіймав друг і міжнародний майстер з шахів Петро Марусенко.



 

Последнее обновление ( 24.11.2007 )
 
< Пред.   След. >
Рейтинг@Mail.ru Rambler's Top100