Новини Про Домінанту Адміністрація Наші вчителі Методична робота Організація методичної та експериментальної роботи Досягнення учнів НВК "Домінанта" Шкільні свята Творчість дітей Газета Гімназист Електронний журнал Інформація для батьків
Новини arrow Газета Гімназист arrow Олімп N16 arrow Поради психолога
Поради психолога Версия в формате PDF Версия для печати Отправить на e-mail
Написал Administrator   
25.11.2007
Любий читачу, те, про що ми будемо сьогодні говорити, стосується, на жаль, кожного з нас. Лише семеро зі ста людей не відчували на собі такого ніколи. Цю розповідь присвятимо дуже делікатній темі. Поговоримо про тих, хто є виключений з колективу. Чи учнівського, чи дитячого у садочку, чи колективу літнього табору, чи дорослого товариства – не має значення. Бо кожному від цього не легше. Отож.
Звичайний клас середньої школи. Перерва. Весело бігають коридорами учні молодших класів, басовито і розкотисто сміються старшокласники. Дівчата перешіптуються про своє, потаємне. Майже перекрикують загальний галас двоє. Їх ромову чують усі решта.
- Минулого тижня ми були у магазині, і тато придбав мені останню модель «Nokia».
- Супер! – захоплюється інший. – А скільки там камера? Ти вже собі накачав музики? Покаж!
Третій стоїть і слухає мовчки. Він щось намагаються сказати, але у відповідь раптом лунає:
- А ти що тут? Йди геть! З тобою дружити ніхто не хоче, так ти до нас учепився!
Щоб остаточно довести своє небажання спілкуватися із хлопцем, йому навздогін дають ще декілька штурханів і залишають у спокої.
Ніби нічого і не сталось. Перерва не зменшилась, галас не стих, але до того хлопця ніхто й не підійшов.
Залишились лише болюче відчуття образи, приниження, повна порожнеча у душі. Десь на дні серця – сум і відчуття непотрібності. А ще – самотність!
Знайомо? Що робити, якщо це відчуваєш щодня? Як повестись тоді, коли був неприйнятий навіть короткий час? Як подолати те, що було чи є зараз? Багато хто не знає відповіді і не отримує допомоги від інших. Дехто має свій рецепт: знайти заняття до душі, полюбити себе, вірити у краще.
Але щоб проблема не залишалась із тобою, щоб не гнітила – поділись із кимось. Чи це буде друг, чи дорослий, чи батьки, чи зовсім незнайома людина – байдуже. Тобі полегшає, якщо навіть нічим не зарадять. Не можеш або не хочеш розповісти – напиши і відправ лист, у нікуди, у вічність.
Пам’ятай, розв’язати проблему можна лише тоді, коли відверто і в присутності дорослих поговориш про це із тими, хто ображає. І не чекай лише змін від інших. Знай, егоїстів, неправдивих і недобрих людей справді менше запрошують у свою компанію. Покажи свою душу людям! Вона ж прекрасна, бо неповторна! Радій життю! Згадай казку про гидке каченя. Це ж насправді не вигадка! А ми бажаємо тобі успіхів.
Последнее обновление ( 25.11.2007 )
 
< Пред.
Рейтинг@Mail.ru Rambler's Top100