Мандрівка у часі - 6-A
Написал Administrator   
02.03.2007
Інші статті цього випуску:

У юних гімназистів
Запрошує 6-Б
Неповторний 7-й
Активісти 8-го
Мандрівка у часі 6-А

"Скільки таємниць, скільки нерозгаданого і досі приховує у собі історія наша!"

Мандрівка у часі 6-аУ словах , що винесені в заголовок, немає фантастики. Точніше, майже немає. Хоча, вам вирішувати …
Чудовим вересневим днем учні-гімназисти «Домінанти» з 6-А класу почали свою мандрівку у часі. Спочатку вони прибули у славне місто Чернігів, зупинились в Центральному парку культури і відпочинку – і враз опинились у 8 столітті замість 2006 року. Саме на тому місці, де раніше стояв дитинець – центральна укріплена частина древнього Чернігова. Уже ж князь київський Володимир Святославович і постарався! До сьогодні видно рештки глибокого рову, майже тисячу років тому він перетворив Чернігів у «місто-фортецю». Вершини своєї могутності цей давній град досягнув на початку 13ст.
Шестикласники з Києва, стоячи на високому березі Десни, легко уявили собі величну фортецю, оточену глибоким ровом, високим зеленим валом і міцними дерев’яними стінами з неприступними вежами.
Збільшити - Мандрівка у часі 6-аПро бойові перемоги і досі нагадують виставлені на валу гармати. Деякі з них привезені сюди Петром Першим з-під Полтави, де вони громили шведських завойовників, інші-фельдмаршалом Петром Румянцевим-Задунайським, під керівництвом якого відомі чернігівські пушкарі змітали вогнем турецьке військо. Сьогодні до цих, колись грізних бойових реліквій, навіть можна підійти, погладити — і сфотографуватись напам’ять. І, доторкнувшись до нашої великої історії, переміститись на століття назад …
Далі мандрівники прямують у сиву давнину, на 15 тисяч років до н.е. назад! В селі Мезін розташована відома Мезенська стоянка первісної людини, шкода, що роздивитись всі експонати цього унікального музею наші герої не змогли, але із задоволенням сфотографувались на симпатичному ґанку Мезінського народного археологічного музею.
Збільшити - Мандрівка у часі 6-аА потім перед гімназистами гостинно розчинились ворота замку! Так-так, найсправжнісінького замку! У нього високі вежі із зубцями, товсті, 4-метрові стіни. Стоїть палац на березі тієї ріки, яку відомий наш письменник і кінорежисер О.Довженко називав «зачарованою». Збудований замок 225 років тому фельдмаршалом Петром Румянцевим-Задунайським на честь приїзду імператриці Катерини ІІ. Прибула вона сюди в 1787 році, взимку, а почесний санний поїзд розтягнувся на 8 кілометрів. Відобідала, але не змогла залишитися надовго, чекали важливі державні справи. Незважаючи на це, цікаво пройтися залами, яким більше двох століть, помилуватися незрівнянними ліпленнями інтер’єрів, що збереглись і до сьогодні, пообідати у центральному залі, це колись смакувала сама імператриця. За бажанням, можна вийти на балкон, з якого у далекому минулому милувались Катерина ІІ засніженою Десною.
Мандрівка у часі 6-аНайголовніше чекало наших мандрівників попереду. Наступного дня вони відвідали столицю Новгород-Сіверського князівства, сам Новгород-Сіверський. Колись він був центром могутнього князівства Київської Русі. І саме звідси майже 800 років тому виступило у похід проти половців військо князя Ігоря. Про це написав невідомий автор «Слово о полку Ігоревім».
Спочатку відвідали учні Спасо-Преображенський собор. Йому близько 200 років, але виглядає і досі велично, суворо, спокійно і мужньо! Ще б пак! Стільки пережити за два століття! А тоді усі піднялися на дерев'яну вежу -і не змогли стримати вигуків захоплення! Перед нами розкинулась красуня Десна. Дерева ледь позолочені осінню, і вода стала осіннього, темно-синього відтінку. Лише небо вгорі літнє, блакитне, з пухнастими білими хмарами. Чи можна десь побачити ще таку красу?
Завершальні враження - від відвідування музею «Слова о полку Ігоревім». Машина часу швидко переносить всіх до часів, коли крутобокі човни під вітрилами на Десні чекали походу, а тугі сагайдаки були набиті стрілами, коли на шоломах чи кольчузі у воїнів залишалися глибокі вгини від ударів, нанесених шаблями ворога. І самі учні ніби чули крики нічних птахів, тупіт кінських копит, брязкіт зброї. І ще плач красуні Ярославни за своїм чоловіком Ігорем.
Через три дні мандрівка часом закінчилась. Але гімназисти не постаріли, а навпаки. Радісними, готовими до нових, цікавих подорожей Україною поверталися назад.

Последнее обновление ( 05.03.2007 )